Azərbaycan
Deutschland
Lietuva
Malta
ශ්රී ලංකාව
Türkmenistan
Türkiyə
Украина
Немає перевірених версій цієї сторінки ймовірно її ще не перевіряли на відповідність правилам проєкту Лудологія від лат
Лудологія
Лудологія (від лат. ludus — гра та грец. λόγος — слово, вчення, наука) — міждисциплінарна наукова галузь, що досліджує ігри та ігрову діяльність як культурний, соціальний і психологічний феномени. Термін запропонував Ґонзало Фраска у 1999 році для позначення систематичного підходу до вивчення ігрових структур, механік та правил, на противагу наративному аналізу. Лудологія зосереджується на дослідженні формальних характеристик ігор, їхніх систем правил, ігрової взаємодії, а також культурного та філософського значення гри в контексті людського буття.
Історичний розвиток лудології
Хоча сам термін «лудологія» виник наприкінці XX століття у зв'язку з розвитком досліджень відеоігор, теоретико-методологічне підґрунтя цієї дисципліни формувалося протягом тривалого часу в працях філософів, культурологів та психологів.
Філософські та культурологічні передумови
Фундаментальний внесок у теоретичне осмислення феномену гри здійснив нідерландський історик культури Йохан Хейзінга. У праці «Homo Ludens: Людина, що грається» (1938) він запропонував революційну концепцію, згідно з якою культура зароджується та розвивається у формі гри. За визначенням Хейзінги, гра — це «вільна і значуща діяльність», що відбувається у специфічному «магічному колі» поза буденною реальністю, за власними правилами та створює особливий порядок.
Хейзінга виокремив п'ять основних характеристик гри:
- добровільність;
- неутилітарність;
- обмеженість часом і простором;
- впорядкованість правилами;
- наявність вдаваної (уявної) реальності дій.
Подальший розвиток лудологічних концепцій пов'язаний з працями французького соціолога Роже Кайюа, який у книзі «Ігри та людина» (1958) запропонував комплексну класифікацію ігор. Кайюа визначив шість формальних ознак гри та чотири фундаментальні типи ігрової діяльності (forma ludi):
- Агон (змагання) — ігри, засновані на суперництві та майстерності;
- Алеа (жереб) — ігри випадку та азарту;
- Мімікрія (наслідування) — ігри перевтілення та уявні світи;
- Іллінкс (запаморочення) — ігри, що викликають зміну стану свідомості.
Окрім того, Кайюа запровадив важливе розрізнення між paidia (неструктурованою грою-забавою) та ludus (структурованою грою за правилами), що відображає еволюцію ігрових форм від спонтанності до формалізації.
Психологічні теорії гри
Теоретико-методологічний аналіз гри в психологічному контексті розпочався з праць Карла Гросса, який у роботах «Ігри тварин» (1896) та «Ігри людей» (1899) сформулював теорію вправ, згідно з якою гра функціонує як механізм тренування природних інстинктів і навичок, необхідних для дорослого життя
Значний внесок у психологію гри зробили також:
- Зигмунд Фрейд, який розглядав гру як катарсичний механізм опрацювання несвідомих бажань і тривог;
- Жан Піаже, що інтерпретував гру як форму «асиміляції реальності» у процесі когнітивного розвитку;
- Міхай Чіксентміхайї, автор концепції «потоку» (flow) — психологічного стану глибокого занурення у діяльність, що часто виникає під час гри.
Формування лудології як дисципліни
Становлення лудології як самостійної наукової дисципліни відбулося наприкінці 1990-х — початку 2000-х років у контексті розвитку досліджень відеоігор. Ключовими фігурами формування лудологічного підходу стали Ґонзало Фраска, Еспен Аарсет та Юспер Юль.
Дихотомія «лудологія — наратологія»
Центральною полемікою раннього етапу розвитку лудологічної парадигми стала дискусія між лудологічним та наратологічним підходами до аналізу ігор. Якщо наративісти (Джанет Мюррей, Брендою Лорел та ін.) розглядали ігри як нову форму оповіді, то лудологи наполягали на специфічності ігрового медіуму.
Основні тези лудологічного підходу:
- Центральним аспектом ігор є геймплей (система правил та взаємодії), а не сюжет;
- Ігри функціонують як симуляції систем, а не як фіксовані наративи;
- Досвід гравця формується через інтерактивну взаємодію, а не пасивне сприйняття заздалегідь визначеної історії[.
Юспер Юль у праці «Half-Real: Video Games between Real Rules and Fictional Worlds» (2005) запропонував продуктивний синтез цих підходів, розглядаючи відеогру як «напівреальний» об'єкт, що поєднує реальні правила (які об'єктивно визначають стан гри) та фікціональний світ (який існує лише в уяві гравця).
Методологічні підходи в лудології
Сучасна лудологія використовує комплекс методологічних підходів, запозичених із різних дисциплін:
Семіотичний підхід
Семіотичний аналіз розглядає гру як систему знаків та комунікації. Значний внесок у цей напрям зробив антрополог Грегорі Бейтсон, який запровадив поняття метакомунікації — спеціального сигналу «Це — гра», що встановлює ігровий фрейм. Цей сигнал позначає: «Дії, в яких ми зараз беремо участь, не означають того, що означали б ті самі дії поза грою».
Культурно-антропологічний підхід
Антропологи досліджують ігри як культурні практики, що відображають соціальні структури та цінності спільнот. Класичним прикладом такого аналізу є робота Кліффорда Ґірца «Глибока гра: нотатки про балійський півнячий бій» (1973), де традиційне змагання інтерпретується як «історія, яку суспільство розповідає само собі про себе».
Системний аналіз
Лудологія розглядає ігри як динамічні системи з комплексом взаємопов'язаних елементів. Кеті Сален та Ерік Циммерман у книзі «Rules of Play: Game Design Fundamentals» (2003) визначають гру як «систему, в якій гравці залучаються до штучного конфлікту, визначеного правилами, що призводить до вимірюваного результату».
Зв'язки з суміжними дисциплінами
Лудологія перебуває на перетині багатьох наукових галузей, використовуючи їхні методи та концепції:
- Філософія гри — розглядає онтологічні та епістемологічні аспекти ігрової діяльності; центральні фігури: Фрідріх Шиллер, Ганс-Ґеорг Гадамер, Ойген Фінк;
- Культурологія — вивчає ігри як культурні артефакти та практики;
- Психологія — досліджує когнітивні, емоційні та соціальні аспекти ігрової поведінки;
- Соціологія — аналізує соціальні функції та структури ігор;
- Дизайн ігор — прикладна галузь, що використовує лудологічні принципи для створення ігрових систем;
- Медіадослідження — вивчає ігри як форму медіа.
Сучасний стан та перспективи розвитку
У XXI столітті лудологія розвивається як комплексна дисципліна, що поєднує теоретичні та прикладні аспекти дослідження ігор. Основними напрямами сучасних лудологічних досліджень є:
- Вивчення структурних та процедурних аспектів ігор;
- Дослідження психологічних механізмів занурення та мотивації в іграх;
- Аналіз соціокультурного впливу ігор у сучасному суспільстві;
- Розробка методологічних підходів до дизайну та аналізу ігор;
- Дослідження гейміфікації — застосування ігрових принципів у неігрових контекстах.
Емпіричні дослідження демонструють зростаючу культурну та економічну значущість ігор у сучасному світі, а лудологічний аналіз пропонує теоретичний інструментарій для розуміння цього феномену в широкому гуманітарному контексті.
Варто зауважити, що грайливість як інтегральна особистісна властивість становить фундаментальний предмет дослідження у контексті лудологічних розвідок, у межах яких концептуалізується не лише як здатність до актуалізації ігрової діяльності, але й як мотиваційно-диспозиційний конструкт, що уможливлює трансформацію повсякденної реальності в ігровий простір. Теоретико-методологічний аналіз свідчить, що лудологічна парадигма розглядає грайливість як системоутворювальний чинник креативної адаптації особистості до соціокультурного середовища, детермінуючи її здатність до створення складних ігрових патернів взаємодії, конструювання правил та метакомунікативних сигналів, що маркують ігровий процес. Емпірично підтверджено, що суб'єкти з високими показниками грайливості демонструють суттєво вищу схильність до продукування оригінальних ігрових конструктів, реінтерпретації соціальних практик крізь призму ігрової метафори та оперування множинними рівнями реальності, що, своєю чергою, сприяє ефективній саморегуляції та психологічному благополуччю особистості у ситуаціях невизначеності та конфлікту.
Також вивчаючи лудологію доцільно звернутися до концепції пан-лудизму, що являє собою метатеоретичну парадигму, в межах якої гра концептуалізується як фундаментальний принцип буття людини та основоположний механізм культуротворення.
Примітки
- Frasca, G. (1999). Ludology Meets Narratology: Similitude and Differences between (Video)games and Narrative.
- (PDF) The Last Word on Ludology v Narratology in Game Studies. ResearchGate (англ.). Архів оригіналу за 25 червня 2022. Процитовано 1 квітня 2025.
- Huizinga, J. (1949). Homo Ludens: A Study of the Play-Element in Culture. Routledge. (Перше видання 1938 р.).
- Шейко В.М., Гаврюшенко О.А., Кравченко О.В. (2010). Культурологія: навчальний посібник. Київ: Знання.
- Caillois, R. (2001). Man, Play and Games. University of Illinois Press. (Перше видання французькою 1958 р., перше англ. видання 1961 р.).
- Groos, K. (1899). Die Spiele der Menschen. Jena: Gustav Fischer.
- Csikszentmihalyi, M. (1975). Beyond Boredom and Anxiety: Experiencing Flow in Work and Play. San Francisco: Jossey-Bass.
- Frasca, G. (2003). Ludologists love stories, too: notes from a debate that never took place. In Proceedings of the Digital Games Research Conference.
- Aarseth, E. (2004). Genre Trouble. In N. Wardrip-Fruin & P. Harrigan (Eds.), First Person: New Media as Story, Performance, and Game. Cambridge: MIT Press.
- Juul, J. (2005). Half-Real: Video Games between Real Rules and Fictional Worlds. MIT Press.
- Bateson, G. (1955). A Theory of Play and Fantasy. Psychiatric Research Reports, 2, 39-51.
- Geertz, C. (1973). Deep Play: Notes on the Balinese Cockfight. In The Interpretation of Cultures. Basic Books.
- Salen, K., & Zimmerman, E. (2003). Rules of Play: Game Design Fundamentals. MIT Press.
- Науменко М.О. (2016). Ігрова концепція культури: теоретико-методологічні засади та аспекти. Інтелект XXI, 23, 134-141.
- Deterding, S., Dixon, D., Khaled, R., & Nacke, L. (2011). From game design elements to gamefulness: defining gamification. In Proceedings of the 15th International Academic MindTrek Conference.
- Гордієнко-Митрофанова, Ія; Саута, Сергій (10 липня 2024). ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АКТУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ФУГІТИВНОСТІ ЯК КОМПОНЕНТА ІГРОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ (ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ КОНСТАТУВАЛЬНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ). Наукові перспективи (Naukovì perspektivi) (укр.) (6(48)). doi:10.52058/2708-7530-2024-6(48)-836-859. ISSN 2708-7530.
Автор: www.NiNa.Az
Дата публікації:
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет, Інформація про Лудологія, Що таке Лудологія? Що означає Лудологія?
Nemaye perevirenih versij ciyeyi storinki jmovirno yiyi she ne pereviryali na vidpovidnist pravilam proyektu Ludologiya vid lat ludus gra ta grec logos slovo vchennya nauka mizhdisciplinarna naukova galuz sho doslidzhuye igri ta igrovu diyalnist yak kulturnij socialnij i psihologichnij fenomeni Termin zaproponuvav Gonzalo Fraska u 1999 roci dlya poznachennya sistematichnogo pidhodu do vivchennya igrovih struktur mehanik ta pravil na protivagu narativnomu analizu Ludologiya zoseredzhuyetsya na doslidzhenni formalnih harakteristik igor yihnih sistem pravil igrovoyi vzayemodiyi a takozh kulturnogo ta filosofskogo znachennya gri v konteksti lyudskogo buttya Istorichnij rozvitok ludologiyiHocha sam termin ludologiya vinik naprikinci XX stolittya u zv yazku z rozvitkom doslidzhen videoigor teoretiko metodologichne pidgruntya ciyeyi disciplini formuvalosya protyagom trivalogo chasu v pracyah filosofiv kulturologiv ta psihologiv Filosofski ta kulturologichni peredumovi Fundamentalnij vnesok u teoretichne osmislennya fenomenu gri zdijsniv niderlandskij istorik kulturi Johan Hejzinga U praci Homo Ludens Lyudina sho grayetsya 1938 vin zaproponuvav revolyucijnu koncepciyu zgidno z yakoyu kultura zarodzhuyetsya ta rozvivayetsya u formi gri Za viznachennyam Hejzingi gra ce vilna i znachusha diyalnist sho vidbuvayetsya u specifichnomu magichnomu koli poza budennoyu realnistyu za vlasnimi pravilami ta stvoryuye osoblivij poryadok Hejzinga viokremiv p yat osnovnih harakteristik gri dobrovilnist neutilitarnist obmezhenist chasom i prostorom vporyadkovanist pravilami nayavnist vdavanoyi uyavnoyi realnosti dij Podalshij rozvitok ludologichnih koncepcij pov yazanij z pracyami francuzkogo sociologa Rozhe Kajyua yakij u knizi Igri ta lyudina 1958 zaproponuvav kompleksnu klasifikaciyu igor Kajyua viznachiv shist formalnih oznak gri ta chotiri fundamentalni tipi igrovoyi diyalnosti forma ludi Agon zmagannya igri zasnovani na supernictvi ta majsternosti Alea zhereb igri vipadku ta azartu Mimikriya nasliduvannya igri perevtilennya ta uyavni sviti Illinks zapamorochennya igri sho viklikayut zminu stanu svidomosti Okrim togo Kajyua zaprovadiv vazhlive rozriznennya mizh paidia nestrukturovanoyu groyu zabavoyu ta ludus strukturovanoyu groyu za pravilami sho vidobrazhaye evolyuciyu igrovih form vid spontannosti do formalizaciyi Psihologichni teoriyi gri Teoretiko metodologichnij analiz gri v psihologichnomu konteksti rozpochavsya z prac Karla Grossa yakij u robotah Igri tvarin 1896 ta Igri lyudej 1899 sformulyuvav teoriyu vprav zgidno z yakoyu gra funkcionuye yak mehanizm trenuvannya prirodnih instinktiv i navichok neobhidnih dlya doroslogo zhittya Znachnij vnesok u psihologiyu gri zrobili takozh Zigmund Frejd yakij rozglyadav gru yak katarsichnij mehanizm opracyuvannya nesvidomih bazhan i trivog Zhan Piazhe sho interpretuvav gru yak formu asimilyaciyi realnosti u procesi kognitivnogo rozvitku Mihaj Chiksentmihajyi avtor koncepciyi potoku flow psihologichnogo stanu glibokogo zanurennya u diyalnist sho chasto vinikaye pid chas gri Formuvannya ludologiyi yak discipliniStanovlennya ludologiyi yak samostijnoyi naukovoyi disciplini vidbulosya naprikinci 1990 h pochatku 2000 h rokiv u konteksti rozvitku doslidzhen videoigor Klyuchovimi figurami formuvannya ludologichnogo pidhodu stali Gonzalo Fraska Espen Aarset ta Yusper Yul Dihotomiya ludologiya naratologiya Centralnoyu polemikoyu rannogo etapu rozvitku ludologichnoyi paradigmi stala diskusiya mizh ludologichnim ta naratologichnim pidhodami do analizu igor Yaksho narativisti Dzhanet Myurrej Brendoyu Lorel ta in rozglyadali igri yak novu formu opovidi to ludologi napolyagali na specifichnosti igrovogo mediumu Osnovni tezi ludologichnogo pidhodu Centralnim aspektom igor ye gejmplej sistema pravil ta vzayemodiyi a ne syuzhet Igri funkcionuyut yak simulyaciyi sistem a ne yak fiksovani narativi Dosvid gravcya formuyetsya cherez interaktivnu vzayemodiyu a ne pasivne sprijnyattya zazdalegid viznachenoyi istoriyi Yusper Yul u praci Half Real Video Games between Real Rules and Fictional Worlds 2005 zaproponuvav produktivnij sintez cih pidhodiv rozglyadayuchi videogru yak napivrealnij ob yekt sho poyednuye realni pravila yaki ob yektivno viznachayut stan gri ta fikcionalnij svit yakij isnuye lishe v uyavi gravcya Metodologichni pidhodi v ludologiyiSuchasna ludologiya vikoristovuye kompleks metodologichnih pidhodiv zapozichenih iz riznih disciplin Semiotichnij pidhid Semiotichnij analiz rozglyadaye gru yak sistemu znakiv ta komunikaciyi Znachnij vnesok u cej napryam zrobiv antropolog Gregori Bejtson yakij zaprovadiv ponyattya metakomunikaciyi specialnogo signalu Ce gra sho vstanovlyuye igrovij frejm Cej signal poznachaye Diyi v yakih mi zaraz beremo uchast ne oznachayut togo sho oznachali b ti sami diyi poza groyu Kulturno antropologichnij pidhid Antropologi doslidzhuyut igri yak kulturni praktiki sho vidobrazhayut socialni strukturi ta cinnosti spilnot Klasichnim prikladom takogo analizu ye robota Klifforda Girca Gliboka gra notatki pro balijskij pivnyachij bij 1973 de tradicijne zmagannya interpretuyetsya yak istoriya yaku suspilstvo rozpovidaye samo sobi pro sebe Sistemnij analiz Ludologiya rozglyadaye igri yak dinamichni sistemi z kompleksom vzayemopov yazanih elementiv Keti Salen ta Erik Cimmerman u knizi Rules of Play Game Design Fundamentals 2003 viznachayut gru yak sistemu v yakij gravci zaluchayutsya do shtuchnogo konfliktu viznachenogo pravilami sho prizvodit do vimiryuvanogo rezultatu Zv yazki z sumizhnimi disciplinamiLudologiya perebuvaye na peretini bagatoh naukovih galuzej vikoristovuyuchi yihni metodi ta koncepciyi Filosofiya gri rozglyadaye ontologichni ta epistemologichni aspekti igrovoyi diyalnosti centralni figuri Fridrih Shiller Gans Georg Gadamer Ojgen Fink Kulturologiya vivchaye igri yak kulturni artefakti ta praktiki Psihologiya doslidzhuye kognitivni emocijni ta socialni aspekti igrovoyi povedinki Sociologiya analizuye socialni funkciyi ta strukturi igor Dizajn igor prikladna galuz sho vikoristovuye ludologichni principi dlya stvorennya igrovih sistem Mediadoslidzhennya vivchaye igri yak formu media Suchasnij stan ta perspektivi rozvitkuU XXI stolitti ludologiya rozvivayetsya yak kompleksna disciplina sho poyednuye teoretichni ta prikladni aspekti doslidzhennya igor Osnovnimi napryamami suchasnih ludologichnih doslidzhen ye Vivchennya strukturnih ta procedurnih aspektiv igor Doslidzhennya psihologichnih mehanizmiv zanurennya ta motivaciyi v igrah Analiz sociokulturnogo vplivu igor u suchasnomu suspilstvi Rozrobka metodologichnih pidhodiv do dizajnu ta analizu igor Doslidzhennya gejmifikaciyi zastosuvannya igrovih principiv u neigrovih kontekstah Empirichni doslidzhennya demonstruyut zrostayuchu kulturnu ta ekonomichnu znachushist igor u suchasnomu sviti a ludologichnij analiz proponuye teoretichnij instrumentarij dlya rozuminnya cogo fenomenu v shirokomu gumanitarnomu konteksti Varto zauvazhiti sho grajlivist yak integralna osobistisna vlastivist stanovit fundamentalnij predmet doslidzhennya u konteksti ludologichnih rozvidok u mezhah yakih konceptualizuyetsya ne lishe yak zdatnist do aktualizaciyi igrovoyi diyalnosti ale j yak motivacijno dispozicijnij konstrukt sho umozhlivlyuye transformaciyu povsyakdennoyi realnosti v igrovij prostir Teoretiko metodologichnij analiz svidchit sho ludologichna paradigma rozglyadaye grajlivist yak sistemoutvoryuvalnij chinnik kreativnoyi adaptaciyi osobistosti do sociokulturnogo seredovisha determinuyuchi yiyi zdatnist do stvorennya skladnih igrovih paterniv vzayemodiyi konstruyuvannya pravil ta metakomunikativnih signaliv sho markuyut igrovij proces Empirichno pidtverdzheno sho sub yekti z visokimi pokaznikami grajlivosti demonstruyut suttyevo vishu shilnist do produkuvannya originalnih igrovih konstruktiv reinterpretaciyi socialnih praktik kriz prizmu igrovoyi metafori ta operuvannya mnozhinnimi rivnyami realnosti sho svoyeyu chergoyu spriyaye efektivnij samoregulyaciyi ta psihologichnomu blagopoluchchyu osobistosti u situaciyah neviznachenosti ta konfliktu Takozh vivchayuchi ludologiyu docilno zvernutisya do koncepciyi pan ludizmu sho yavlyaye soboyu metateoretichnu paradigmu v mezhah yakoyi gra konceptualizuyetsya yak fundamentalnij princip buttya lyudini ta osnovopolozhnij mehanizm kulturotvorennya PrimitkiFrasca G 1999 Ludology Meets Narratology Similitude and Differences between Video games and Narrative PDF The Last Word on Ludology v Narratology in Game Studies ResearchGate angl Arhiv originalu za 25 chervnya 2022 Procitovano 1 kvitnya 2025 Huizinga J 1949 Homo Ludens A Study of the Play Element in Culture Routledge Pershe vidannya 1938 r Shejko V M Gavryushenko O A Kravchenko O V 2010 Kulturologiya navchalnij posibnik Kiyiv Znannya Caillois R 2001 Man Play and Games University of Illinois Press Pershe vidannya francuzkoyu 1958 r pershe angl vidannya 1961 r Groos K 1899 Die Spiele der Menschen Jena Gustav Fischer Csikszentmihalyi M 1975 Beyond Boredom and Anxiety Experiencing Flow in Work and Play San Francisco Jossey Bass Frasca G 2003 Ludologists love stories too notes from a debate that never took place In Proceedings of the Digital Games Research Conference Aarseth E 2004 Genre Trouble In N Wardrip Fruin amp P Harrigan Eds First Person New Media as Story Performance and Game Cambridge MIT Press Juul J 2005 Half Real Video Games between Real Rules and Fictional Worlds MIT Press Bateson G 1955 A Theory of Play and Fantasy Psychiatric Research Reports 2 39 51 Geertz C 1973 Deep Play Notes on the Balinese Cockfight In The Interpretation of Cultures Basic Books Salen K amp Zimmerman E 2003 Rules of Play Game Design Fundamentals MIT Press Naumenko M O 2016 Igrova koncepciya kulturi teoretiko metodologichni zasadi ta aspekti Intelekt XXI 23 134 141 Deterding S Dixon D Khaled R amp Nacke L 2011 From game design elements to gamefulness defining gamification In Proceedings of the 15th International Academic MindTrek Conference Gordiyenko Mitrofanova Iya Sauta Sergij 10 lipnya 2024 PSIHOLOGIChNI OSOBLIVOSTI AKTUALNOGO ROZVITKU FUGITIVNOSTI YaK KOMPONENTA IGROVOYi KOMPETENTNOSTI ZA REZULTATAMI KONSTATUVALNOGO EKSPERIMENTU Naukovi perspektivi Naukovi perspektivi ukr 6 48 doi 10 52058 2708 7530 2024 6 48 836 859 ISSN 2708 7530