Флюїдогеодинаміка

Флюїдогеодинаміка (рос. флюидогеодинамика, англ. fluidogeodynamics; нім. fluidale Geodynamik f) — розділ геології, який вивчає рух різних флюїдів в надрах Землі.

Вихідні положення флюїдогеодинаміки:

• всі природні тіла при певних умовах можуть виявляти властивості рідин (текти);
• процеси механічної міграції природних флюїдів підкоряються законам механіки рідин і газів;
• основні джерела енергії процесів флюїдогеодинаміки — тектонічні рухи, а також тепло надр Землі.

До завдань флюїдогеодинаміки відносять: встановлення рушійних сил процесів флюїдогеодинаміки; виявлення загальних механізмів міграції флюїдів; прогноз нових процесів флюїдогеодинаміки, розробка методів прогнозування геологічних результатів міграції флюїдів. Флюїдогеодинаміка виникла на стику спец. розділів механіки суцільних середовищ (гідромеханіки і реології) і динамічної геології.

Основне поняття флюїдогеодинаміки: флюїд, міграційне напруження і флюїдодинамічна система.

• Міграційне напруження – перепад потенціальної механічної енергії між двома точками, який визначає можливість, напрям і інтенсивність переміщення флюїду.
• Флюїдодинамічна система — це геологічне тіло, яке складається з флюїду, що механічно взаємодіє з вміщаючим його субстратом земних надр, всі частини якого гідравлічно пов'язані між собою і перебувають у русі під дією міграційного напруження.

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
• Бойко В. С., Бойко Р. В. Тлумачно-термінологічний словник-довідник з нафти і газу. — Т. 1—2. — 2004—2006. — 560 + 800 с.