Альморавіди

Альмораві́ди, берберська династія 1056—1147, заснована пророком Абдулою ібн Ясіном, що правила в Марокко й Іспанії в 11-12 століттях. Альморавіди прийшли із Сахари і в 11 столітті заклали основи імперії, що поширилася на всю територію Марокко і частину Алжиру; їхньою столицею було місто Марракеш. У 1086 вони на чолі із Юсуфом ібн Ташфіном перемогли Альфонса VI Кастильського і зайняли частину Іспанії. Пізніше були скинуті Альмохадами.

Альморавіди
Дата створення / заснування	1040
Участь у військовому конфлікті	^d, Битва при Саграхасі, ^d, ^d, ^d і ^d
Посада керівника організації	^d
Офіційна мова	Берберські мови
Континент	Африка
Країна	Алжир,  Марокко, Аль-Андалус і Мавританія
Столиця	^d, ^d і Марракеш
Форма правління	монархія
Валюта	^d
Наступник	Альмохади^[d]
Замінений на	Альмохади^[d]
На заміну	^d, Гранадська тайфа, ^d і ^d
Мова комунікації	мосарабська мова, Берберські мови і арабська
Час/дата припинення існування	1147
Альморавіди у Вікісховищі

Держава Альморавідів склалася на руїнах Кордовського халіфату і включала територію сучасних Марокко, Алжиру та Андалузії (Піренейський півострів). Альморавіди жорстоко утискували підкорені народи, визискували населення. Династія Альморавідів знищена народним повстанням.

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Посилання

• Альморавіди // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Альморавіди