Опілля

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Опілля (значення).

Опі́лля, Поді́льське горбогір'я — назва західної частини Подільської височини, однієї з найвищих і найбільш розчленованих її частин.

Опілля
Опілля, поблизу села Красів
Країна	Україна
Області	Львівська, Івано-Франківська та Тернопільська
Найвища точка	Попелиха
- координати	49°21′19″ пн. ш. 24°50′55″ сх. д. / 49.35528° пн. ш. 24.84861° сх. д. / 49.35528; 24.84861
- висота	443 м
Опілля у Вікісховищі

Географія

Розташоване на південний схід від міста Львова, у межах Львівської, Івано-Франківської і Тернопільської областей. На сході межує з річкою Золотою Липою, на заході — з річкою Верещицею (за іншими джерелами — з річкою Щиркою), на півдні підходить до Дністра, на півночі — до Львівського плато, Гологорів та Перемишлянського низькогір'я.

Переважні висоти 350—400 м. Розчленована річками Щирка, Зубра, Давидівка, Бібрка, Свірж, Гнила Липа, Студений Потік, Нараївка (всі — ліві притоки Дністра). Поширені буково-дубові ліси на сірих лісових ґрунтах. Значні площі розорані, густо заселені.

Природні райони

Опілля ділиться на природні райони:

• Рогатинське Опілля;
• ;
• Ходорівське Опілля;
• Львівське Опілля;
• Бурштинське Опілля;
• .

Однією з частин Опілля є Бережансько-Тернопільська височина.

Пам'ятки природи

• Скелі у селах Стільсько, Дуброва, Ілів.
• Голицький ботанічний заказник (село Гутисько).
• Раївський ландшафтний парк (село Рай)
• Касова Гора (Галицький національний природний парк)

Вершини

• Іванова (352 м)
• Лиса (363 м)
• Пастівник (355 м)
• Кобилиця (400 м)
• Висока (400 м)
• Бенівка (368 м)
• Довга (405 м)
• Чорна (402 м)
• Висока Гора (415 м)
• Лисоня (399 м)
• Попелиха (443 м)

Етнорегіон

Назва Опілля також стосується етногеографічного регіону, який повністю або частково охоплює Золочівський, Львівський та Стрийський райони Львівської області; Івано-Франківський район Івано-Франківської області; Тернопільський та Чортківський райони Тернопільської області.

У широкому значенні назву Опілля (слово слов'янського походження) вживали до низки географічних місць і населених пунктів у Білорусі, Польщі, Росії та Україні, де природно поєднувалися безлісі ділянки орних земель разом із залісненими і трав'янистими площами з сірими лісовими ґрунтами і помірно-континентальними кліматичними умовами.

Див. також

• Ополяни

Джерела

1. Проф. д-р Н. Андрусяк. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 51.

• Пашук В. С. Опілля // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 603. — ISBN 978-966-00-1061-1.
• Львівська область. Історико-природничі нариси з краєзнавства. — Львів, 1994. — С. 22.
• Опілля // Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К. : «Українська Радянська Енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1990. — Т. 2 : З — О. — 480 с. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-012-3.

Література

• Гаськевич В. Г., Павлюк Н. Сірі лісові ґрунти Опілля. — Л. : Вид-во ЛНУ ім. Івана Франка, 2011. — 322 с. — (Ґрунти України)

Посилання

• «Опілля» — слово, назва і термін
• Одяг
• Опілля