Фенноска ндія фін швед і норв Fennoskandia або Феноска ндийський півострів півострів в Північній Європі що включає Сканд

Фенноска́ндія (фін., швед. і норв. Fennoskandia), або Феноска́ндийський півострів — півострів в Північній Європі, що включає Скандинавський і Кольський півострови, материкову частину Фінляндії та Карелію. Адміністративно приблизно охоплює материкову частину Фінляндії, Норвегії та Швеції, а також Мурманську область, більшу частину Республіки Карелія та частини північної Ленінградської області Російської Федерації. Загальна площа становить близько 1,88 млн. км² (включаючи площу моря; площа суші — понад 1,5 млн км²). Виділена фінським геологом Вільгельмом Рамзаєм в 1898 році у складі Норвегії, Швеції, Фінляндії і західних частин колишніх Олонецької та Архангельської губерній Російської імперії. Найменована по назві тубільців терену — скандинавів та фінно-угрів. Культурно є територією культурних контактів між норвежцями, шведами, саамами, фінами та росіянами.

Фенноскандія

63°00′00″ пн. ш. 17°00′00″ сх. д. / 63.0000° пн. ш. 17.0000° сх. д. / 63.0000; 17.0000
Місцезнаходження	Північна Європа
Довколишні води	Північний Льодовитий океан, Атлантичний океан
Найвища точка	2,469 м, Ґальгепіґґен
Країна	Норвегія Швеція Фінляндія Росія



Фенноскандія у Вікісховищі

Відокремлена від інших фізико-географічних країн Європи Білим, Баренцовим, Норвезьким, Північним та Балтійським морями. На території Росії має сухопутну межу з Російською рівниною.

До російської Фенноскандії відносять території Карелії і Мурманської області, лівобережжі річок Онега і в Архангельській області, північна частина Андомської височини, правобережжі річок Свір і Нева у Ленінградській області, а також прилеглі до цих територій моря. Загальна площа російської Фенноскандії становить близько 400 тис. км², населення — близько 4,5 млн осіб, включаючи правобережну частину Санкт-Петербурга.

Практично всю територію Фенноскандії складають докембрійські кристалічні утворення Балтійського щита, а решту — палеозойського походження Східно-Європейської платформи. У рельєфі переважають середньовисотні нагір'я (заввишки до 2469 м — гора Гальхепігген) і плоскогір'я, на північному сході — гірський масив Хібіни висотою до 1200 м. У районах, прилеглих до Балтійського моря — великі рівнини з найбільшими озерами Європи: Ладозьким, Онезьким, Венерн тощо. Заледеніння визначило широке розповсюдження льодовикових форм рельєфу — моренних пасом, шхерних та фіордових типів берегів.

Клімат на більшій частині Фенноскандії помірний з прохолодним літом і значною кількістю опадів, що перевищує випаровуваність, що визначає велику кількість озер, боліт і багатоводних річок. Основна частина покрита тайговими сосновими і ялиновими лісами.

На території Фенноскандії розташовані великі родовища залізних руд — Костомукшське, Кіруна та Кіркенес, мідно-нікелевих руд — Печенганікель, апатитів, хромітів та інших корисних копалин.

Північну частину Фенноскандії в літературі іноді називають Північним Калоттом; різні автори по-різному визначають територію цього регіону; зазвичай до Північного Калотту відносять ту частину Фенноскандії, яка розташована на північ від Північного полярного кола.

Геологічно ця територія є особливою, оскільки її фундаментом є архейський граніт і гнейс з дуже невеликою кількістю вапняку, на відміну від прилеглих територій у Європі.

Подібний термін Фенно-Скандинавія іноді використовується для Фенноскандії. Обидва терміни іноді використовуються в мовах для позначення культурного чи політичного угруповання Фінляндії зі Швецією, Норвегією та Данією (остання країна тісно пов’язана культурно та політично, але не є частиною Фенноскандського півострова), яка зараховується до Нордичних країн.

Див. також

Балтійський щит
Балтоскандія
Доісторична Скандинавія
Зелений пояс Фенноскандії
Лапландія
Північний Калотт
Скандинавія

Примітки

Cummings, ред. (2014). The Oxford Handbook of the Archaeology and Anthropology of Hunter-Gatherers. Oxford; New York: Oxford University Press. с. 838.
Status of moose populations and challenges to moose management in Fennoscandia. Alces. 2003. Архів оригіналу за 6 березня 2007. [Архівовано 2007-03-06 у Wayback Machine.]
Карелия: энциклопедия: в 3 т. / гл. ред. А. Ф. Титов. Т. 3: Р — Я. — Петрозаводск: «ПетроПресс», 2011. — 384 с.: ил., карт. ISBN 978-5-8430-0127-8 (т. 3) — стр. 204
Bulletin – Canadian Library Association, volume 20, , 1963, с. 179
{{cite encyclopedia}}: Порожнє посилання на джерело (довідка)

[1] Cummings, ред. (2014). The Oxford Handbook of the Archaeology and Anthropology of Hunter-Gatherers. Oxford; New York: Oxford University Press. с. 838.

[2] Status of moose populations and challenges to moose management in Fennoscandia. Alces. 2003. Архів оригіналу за 6 березня 2007. [Архівовано 2007-03-06 у Wayback Machine.]

[3] Карелия: энциклопедия: в 3 т. / гл. ред. А. Ф. Титов. Т. 3: Р — Я. — Петрозаводск: «ПетроПресс», 2011. — 384 с.: ил., карт. ISBN 978-5-8430-0127-8 (т. 3) — стр. 204

[4] Bulletin – Canadian Library Association, volume 20, , 1963, с. 179

[5] {{cite encyclopedia}}: Порожнє посилання на джерело (довідка)